Абд-ру-шин / Abd-ru-shin 

Люби ближнього, як самого себе! / (UA) Избранное

Люби ближнього © Painting by Greg Olsen: "Lost and Found"
 UA

ЛЮБИ БЛИЖНЬОГО, ЯК САМОГО СЕБЕ!

Любити — це здатність щиро віддавати ближньому щось від себе. Любов є радісною щирою самовіддачею. А в цьому світі, як і в будь-яких інших світах, все завжди повертається до вихідного пункту. Тому, роблячи щось іншому, ми врешті робимо це й для самих себе! Всесвіт пронизує живий Закон — Закон Взаємодії, що завжди повертає все до точки відправлення. Отже все те, що людина вчиняє іншому, обов’язково повернеться до неї знову, ще й примноженим. Тому й було сказано: «Що посієш, те й пожнеш сторицею (стократно)».

Давня мудрість виразно наголошує, що людина насправді повсякчас творить світ довкола себе за власною подобою. Тобто зовнішнє є певним відображенням внутрішнього світу людини, і вона помічає лише те, що є суголосним її власному роду, що є спорідненим. Тому людина і в інших може помічати лише й тільки те, що є насамперед у ній самій! Отже людина спроможна щось любити або не любити в своїх ближніх лише таке, що любить або не любить у самій собі, тому що це їй цілковито зрозуміло, споріднено! Любити ближнього — означає також щиро досліджувати та вивчати в ньому те саме, що і в собі, зосереджуватися саме на споріднених речах. Усе інше нездатне знайти відгуку твоєї душі, бо є для тебе іншорідним, і саме тому буде тобі насправді нецікавим, непривабливим! Людина здатна полюбити в ближньому лише певне відображення себе самого в проекціях своїх уявлень і підсвідомо бажає бачити в ближньому власну подобу. А разом з тим кожен прагне знайти в ближньому й те, чого сам ще має набути в собі як важливу душевну якість. Він відчуває це і жадає цього набути свідомо або несвідомо. 
Якщо в житті трапляється людина, яка тобі докучає, викликаючи неприязнь, а в силу певних обставин ти знову й знову вимушений з нею мати справу, не йди за поверховими емоціями, не підживлюй своє невдоволення, яке щоразу буде лише збільшуватися, доводячи до кипіння і розумового шаленства. (Зазначимо, що тут йдеться про людину, яку можна назвати ближньою, без різких ознак зіпсованості та ницості. Хоча іноді в розпал засліплюючої люті це стає вельми суб’єктивним поняттям, і багато хто закидає іншому надто перебільшенні вади). 
Усе, що стає на нашому шляху, викладається на нього не просто так — це завжди спонукання стати сильнішими і вдосконалюватися у живому пізнанні дії рушійних Законів, що виковують наш дух як сталевий Меч, який має стати не лише надміцним, а і достатньо гнучким, щоб здолати будь-якого неприятеля і не зламатися! При цьому наші думки та імпульси, що ми емоційними хвилями спрямовуємо проти когось зовні, підсиленими повертаються до вихідного джерела — до нас; а тиск, що ми проявляємо зовні, завжди прямо-пропорційний у зворотному напрямку!
Спробуй бути об’єктивним і досягти рівноваги, опануй себе самого, і тоді ти виявишся переможцем! Це може здатися неможливим, але, якщо людина хоча б на мить зменшить оберти, спробує відсторонитися від емоцій та зазирнути в середину себе, то зможе роздивитися, що саме в іншій людині так її дратує. І виявиться так, що найбільше роздратування викликає лише те, на що кожній людині треба звернути особливу увагу в самій собі. Тому й було сказано: «Чому ж ти бачиш скалку в оці ближнього свого, а колоди у власному оці не помічаєш!» (Матв.7:3). Так працює живий Закон: все, що таїться в тобі, ти помічаєш і в ближніх. В інших це здається ще більш вираженим, але це лише так здається, бо найчастіше виявляється навпаки, і велика власна вада всередині тебе змушує помічати всі споріднені дрібниці зовні, все без винятку, бо воно просто притягується відповідно Закону Притягання Спорідненого. І в ту мить, коли ми це усвідомимо і почнемо шукати вади й причини конфлікту не в ближньому, а в собі, тоді все проясниться, і ми відчуємо полегшення! Таким чином працюючи над собою, ми змінимо й своє ставлення до ситуації, змінюючи лише себе. Свідоміший зробить цей крок першим, не чекаючи чогось від іншого. 
Зачіпливі конфлікти, які в різні способи проявляються в життєвих обставинах, випадають людині насамперед для того, щоб вона змінила свої погляди, подивилася на себе та світ під іншим кутом зору і звернула всю свою увагу саме на нагальність перебудови себе. Гострота мислених зіткнень і палкість переживання вказують людині, що саме тут давно й гостро назріла потреба змін, щоби скинути все зайве та обтяжливе. Таким чином даються взнаки недоліки та вади, проявляючись зовні, і змушують людину змінюватися та зростати, щоб вона знову змогла вільно рухатися шляхом духовного поступу.
Вкрай важливо також зрозуміти й зворотне: інші люди щиро захоплюються і люблять лише того, хто спроможний насправді любити себе, хто здатний досліджувати себе самого і проявляти себе яскравою особистістю, повсякчас цікавою, чуйною, непересічною. Завжди привабливим для інших є та людина, яка здатна по-справжньому насолоджуватися життям і дарувати свою радість і насолоду іншим. Хто ж не любить себе, той зневажає свої дари, надані Богом таланти, нехтує своїм життям, і того не люблять і всі інші!
Коли ж ми врешті розгледимо в іншому не лише його вади, а його переваги та чесноти і насправді усвідомимо це своїми відчуттями, то це миттєво проявиться і стане дійсністю. Саме це відчує і ближній! І він зі свого боку також знизить градус напруги, а навіть і сам перемінить гнів на ласку. 
А отже тут візьме гору той, хто опанує себе, поставивши на перше місце справжній принцип Любові. І тоді здійсняться слова Ісуса: «Камінь, що занедбали будівничі, став у голову утла» (Матв.21:42). — Люди мають вже нарешті змінити своє уявлення про Любов, поглибити його та повернути йому справжній сенс і багатогранність, який був колись втрачений! А без цього неможливо і справжнє пізнання Бога, невід’ємне від усвідомлення, чим в найвищій суті є Любов як така! 
Fragment of the painting by Hans Georg Leiendecker

Іоанном, улюбленим учнем Ісуса, колись було дуже правильно виражена ця думка в словах, що Бог є Любов. Отже, шлях до справжнього пізнання Бога пролягає лише через пізнання суті самого поняття Божої Любові, всеосяжного дослідження її дії, як саме вона проявляється в Законах Творчої Волі Бога.
В Одкровенні Іоанна звучить попередження Господа: «Та ось що Я маю на докір тобі: ти відмовився від Любові, яка була в тобі від початку… Тому згадай, звідки ти впав, покайся і роби попередні діла; коли ж ні, то прийду до тебе і зрушу твого Світильника з його місця, якщо не покаєшся». (Одкр. 2:4–5).
 

Любити — це чинити насамперед те, що йде на користь іншому!


«Люби ближнього, як самого себе!» — це порада від Майстра, як саме будувати свій життєвий шлях, і це Слова, що відкривають шлях духовного Сходження, бо тут закладений великий споконвічний Закон Взаємодії.
Любити ближнього — це приймати його таким, який він є, із сильними та слабкими сторонами його особистості, з чеснотами та недоліками, це здатність розпізнавати в ньому найкращі якості, не зважаючи на його вади! Це здатність прощати його помилки та провини, як ми прощаємо це собі. Прощати його так, ніби він — це є ми самі. Не зважати на його вади, бо в нас є свої власні, яких нам треба позбуватися, невпинно самовдосконалюючись! 
Абдрушин пише про це:
«Син Божий вже колись застережливо закликав вас: «Простіть свого ближнього!» <…> Прощення щодо вашого ближнього починається і завершується тим, що ви не зважаєте на його вади! Що ви не шукаєте недоліки в ньому! Іншими словами, що в цьому вам слід займатися виключно собою! Що спочатку вам слід знайти власні недоліки і позбутися їх, перш ніж ви спробуєте вказати своєму сусідові на його недоліки. Ісус знав абсолютно точно, що якщо б ви схотіли в достатній мірі приділити увагу собі, цілковито заповнивши цим час свого земного буття, то вчиняючи так, ви змогли б самовдосконалитися і дозріти до потрібного рівня. Випробуйте насамперед себе, і лише тоді ви зрозумієте свого ближнього! А в розумінні закладено прощення». — (Доповідь «Якою ти є, людино!» з Книги I «Відголосся Послання Ґрааля»).

І як ключ до Царства Небесного Ісус заклав дуже важливу річ у свою молитву, що її кожен християнин знає за вступними словами «Отче наш». Коли людина звертається до Бога-Отця з проханням простити всі її провини, то умовою отримання прощення постає вимога до молільника простити іншим людям все, що вони йому завинили: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо нашім винуватцям»! 
Божий Закон в його досконалій справедливій дії вимагає дотримання рівноваги Віддавання та Отримання: можливість отримання завжди прямо пов’язана із здатністю віддавати. 
Той, хто нездатний віддавати, тобто відпускати все минуле і прощати кривдника, залишається в середині себе невільним і міцно до цього прив’язаним, він не бажає це відпустити, адже живеться певними пристрастями, які були породжені минулим переживанням! Лише той, хто здатен розв’язати вузли непрощення і перестає живитися ненавистю чи давніми образами, вже не тримаючись за них, хто залишає всі претензії до кривдника, насправді звільняється від власних кармінних пут, щоб мати змогу вільно сходити до Царства досконалих духів!
 

ЛЮБОВ, ЩО ЙДЕ ВІД БОГА


Справжня найвища Любов нерозривно пов’язана зі Справедливістю, вони нероздільні, бо і Любов і Справедливість відмірюють кожному заслужене і лише те, що насправді йде на користь! Можна сказати і так, що найвища Справедливість — це досконала міра для Любові, що немовби на точних Терезах живих Законів все врівноважує, встановлюючи Волю Бога.
Божа Любов таїться і в багатьох розв’язках, що приходять у вигляді ударів долі й болючих страждань, бо лише завдяки цьому в рушійній дії живих Законів людський дух вивільняється від кармічних пут! Спонукаючи до поступу, дія Любові завжди спрямована на духовну зміну особистості, а не на усілякі гаразди та видиме тілесне здоров'я. Ось чому багато добрих людей можуть бути в земному житті тілесно хворими, адже це — невідворотне спокутування їх попередньої провини, тоді як є багато випадків, коли саме лихі люди залишаються тілесно здоровими. Зловмисним лиходіям попросту закриті можливості спокутування, і поки вони не повернуться на шлях виправлення, Божа Любов не допомагатиме їм, бо це саме Його Любов поступово і в потрібній мірі спрямовує на шлях людини все те, що веде до звільняючого перетворення!
Любов закладено в основу і рушійну силу всіх Законів Творіння. Цю велику Божественну Отчу Любов малому людському духу неможливо осягти в її недосяжному єстві та силі. Але кожен свідомий дух, якщо він став на шлях Сходження і бажає досягти колись Царства Отця Небесного, то мусить шукати і прагнути пізнавати Любов у всеосяжних Законах Божої Волі, починаючи з пізнання себе і свого місця у Творінні. Людству потрібно зрозуміти свого Бога, заново віднайти для себе справжню сутність Його Любові, якою все живиться і невпинно рухається до радісного творчого й свідомого буття!


© Олександр Ладік. Київ. 2018 


Читайте також: «Я просив Бога…»

Читайте: «Любити своїх ворогів»


Google+


Flag Counter
Прочитано 1943 раз Последнее изменение Понедельник, 10 Сентябрь 2018 15:25

http://moy-interer.ru - интерьер дома

http://fortstroi.com.ua - Строительство и ремонт

Оставить комментарий

Сопутствующие статьи