Абд-ру-шин / Abd-ru-shin 

По грані Неба й Моря / (UA)

По грані неба й моря © Артур Ладік. Олександр Ладік. 2020
 UA

Ми, як людські духи, занурені у єдиний для світів Простір, в якому злучаються високе Небо і життєве Море. Цей простір — поверхня Океану Життя. Саме по ньому, балансуючи ніби по грані Світів, може плисти твій дух як Корабель, що набуває самосвідомості на світових дорогах Життя, — не ширяючи посеред невагомих хмар, а відчуваючи під собою ту основу, де він зараз діє, як дух, втілений у земне тіло, — пливучи, не тонучи, бо вміє плисти в стихійних хвилях моря світового хаосу. Тут Небо — людські мрії — перетинаються з духовними глибинними паростками і хвилями моря — Реальністю. І лише об'єднавши дари обох Світів, можливо плисти далі до сяючої мети, до Царства Вічного Творчого Буття…

По краю Неба й Моря

Не лиш в земнім живем ми світі,
Коли в нас ніч — десь сяє світло,
Там тиша — тут вирують вітри,
Й проміння хмарами закрите.

Летить від страху птах додолу —
І знов здіймається угору
На крилах мрій, із глибини,
На струмах сили висхідних.

Так у зневіреній людині,
Що себе крає за провини,
Вогонь душі її незгасний
В пітьмі марніє лиш завчасно.

Але лунає клич відрадний, —
Мов капітан збира команду,
Шукаючи живих людей
На легендарний корабель, —

Здобувши в трощах долі досвід,
Відважні в море вийдуть досвіт,
Щоби продовжити плисти
В колись омріяні світи.

Птах зможе зринуть в небо синє,
Як скине з себе все віджиле,
Ти також мусиш полишити
На дні уламки вщент розбиті.

І закувавши мрії в волю,
Щільні здолаєш межі кола,
Віддавшись течії Закону,
Народишся немовби знову!

Старе покинувши в могилі,
Воскреснеш ти у цьому ж тілі,
Як дух свідомий і живий,
Який прямує до мети!

Не забувай поразки хибні,
Що стали сходами до сили,
На дні не залишай бажання —
Осяйні іскри, Богом дані!

Вінця свого, як дар звитяжний,
Набуде той, хто недосяжні
Найвищі смисли осягне,
Життя будуючи нове.

Лиш той Вінця Життя вартує,
Хто прагне руху, попри бурі,
І не боїться перемін,
Йдучи вперед крізь шум вітрів,

Де парус твій — рушійні мрії,
А скелі — хибні орієнтири,
В собі опанувавши силу,
Приборкаєш ти врешті й хвилі.

Один лиш простір є у світі,
Де небо й море разом злиті,
На гладі вод — твоя свобода,
Яка несе тебе угору!

© Артур Ладік. Київ. 20.08.2020. 
Редакція: Олександр Ладік.

Читайте також: «Океаном Життя пливучи»

Читайте також: «Земля і небо»

Читайте: «Поглянь, світлий Воїне, вгору!»

ВЕСЬ СПИСОК ◄


Прочитано 75 раз Последнее изменение Вторник, 22 Сентябрь 2020 23:20

http://moy-interer.ru - интерьер дома

http://fortstroi.com.ua - Строительство и ремонт

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Сопутствующие статьи