UA
Коли щороку бачу я цей яблуневий цвіт,
Як квітка розкривається жива душа в мені,
Вдихаю яблунь пахощі та потрапляю в світ
Вируючої радості та вічної весни —
Квітучий дивосвіт від краю і до краю!
І сила полум’яна мій дух в блакить здіймає,
Любов, що Всесвіт живить, згори я осягаю,
Щасливий відчуваю, що дихаю й кохаю!
Неначе шлях осяйний хтось квітами встеляє,
Із найніжніших пелюстків мереживо сплітає,
У білому буянні любові жар рожевий
Запліднює плоди у квітах яблуневих…
* * *
Рожево-білий яблунь цвіт,
Мов найніжніших крилець зліт,
Нас цілковито огортає
Квітучим животворним сяйвом,
Що дарить відчуття любові,
Заповнюючи все довкола
Духмяним запахом весни,
Щоб душі щастям напились! *
© Олександр Ладік. Київ, 29.04.2016.
* Присвячено сутнісним Слугам Божим у Природі, які опікуються всіма деревами яблунь у парку неподалік від мого дому, (що діють як подружжя Ельнарів**).
** Ці Сутнісні наче живильні мости в природі спрямовують струми живі.
Ельнари створюють прообрази рослин, сплітаючи з висот до земних дерев животворні нитки, з яких вже ельфи дерев (разом зі своїми маленькими сутнісними помічниками) утворюють всі видимі людині форми яблунь, від коренів до стовбура, листя, квітів і плодів.
Читайте також: «Гімн митцям Природи»