UA
Розплющу очі, — в них увірветься небо
І віддзеркалиться у променистих водах,
У райдужних глибинах кришталевих,
І радість я вдихну, немов живильний подих.
Розкрию душу, — й увірветься Вічність,
Її відчую в пісні лебединій,
Що ллється, мов відлуння з Потойбіччя,
До мого серця подихом живильним…
© Олександр Ладік. Київ, 2015
Читайте також: «Шлях людини в Світлі Істини»
Читайте: «Глаза раскрою»