UA
ОКЕАНОМ ЖИТТЯ ПЛИВУЧИ *
Океаном Життя пливучи,
Ти — немов корабель той, що мчить до мети!
«Геть від берега! Кинь всі страхи!», —
Корабель мій, як крик, в далечінь віднесло,
У струмуючі води одвічних стихій
Потягло мене далі — куди — все одно!
Море грізно гарчало, гойдало і мчало,
Скаженіло й нещадно тріпав буревій,
Як примара, зринала земля без причалу,
На всі боки крутив мною вир світовий.
Так я плив навмання і, поринувши в час,
Упивався його незбагненою грою,
Не плекавши надії, щоб хтось мене спас,
Весь окрилений радісним вітром й грозою.
У буянні штормів через марево моря
Мене всюди вела чиясь світла рука,
Оминаючи рифи в кипінні прибою,
Незворотно вперед, точно лезом меча!
І коли, шаленіючи в дикому гніві,
Береги поглинає морський водокруть,
Я не вірив, що зійде Пречистая Діва
І вгамує зористою Ласкою лють!
Заколисаний морем, змішавши широти,
Полюси переплутав у тій боротьбі,
Загубивши себе на крутих поворотах,
Я у розпачі став на коліна в мольбі,
І знесилений вкрай від нестерпного болю,
В тріпотінні довкола невидимих крил,
Вже не скаржився більш на примхливості долі,
Лише двері до світла нарозтіж відкрив!
І на мить я занурився в світло… та знову
В море кинутий далі поривом грози,
Несподіваний шквал розтрощив всі окови,
І в душі розв’язались раптово вузли.
Мов вітрильник, що став невагомо-ефірним,
Я за обрій гайнув до нових берегів,
І захоплений грою, мов хлопчик невинний,
Не помітив, як рвались мої ланцюги!
Я побачив світіння потоків глибинних,
І як блискавок спалахи стали в танок,
Як тремтіло все небо від крил голубиних,
І таке, що не бачив напевно ніхто,
Зазирнувши у дійство небесних містерій,
Зрів, як золото сонця у жароплавильні,
Червоніючи кров’ю в надземних артеріях,
Поринає у ніч в синє-зоряні хвилі.
Я відчув скрізь, як тчуться незримі нитки́,
І як Долі працює прядильний верстат,
Втаємничене явним стає й навпаки,
І що́ з’явиться врешті з-під тих коліщат!
Так сплітається поспіль минуле й прийдешнє,
Щоби скластися разом в життя полотно,
На якому у ритмі вібруючих звершень
Кожен творить, як долю, свій власний узор.
Я дізнався, як світ розсипається в тлінні,
І в сувій завертається весь небосхил,
Як згасають зірки в неминучім падінні,
Наче крихти-комети, що кинуті в вир.
Від свободи сп’янілий, вже звільнений бранець,
Що так довго блукав у полоні морів,
Я мандрую крізь час, як безстрашний обранець,
Осягаючи стежки безмежних світів,
Пливучи зорепадами. Й знов мені сниться
Невгамовне шаленство палких блискавиць, —
Чи не звідти злітають крилаті провісниці
Світових Перемін в силі грізних зірниць…
© Олександр Ладік. Київ. 28.06.2015.
Натхненно твором «П’яний корабель» Артюра Рембо в перекладі П.Г. Антокольського.
* Присвячено Божим Слугам у Природі — величним сутнісним створінням, які є нестаріючими прекрасними Володарями, споконвіку живлячи річку Рось від самих джерел зародження і які опікуються водами цієї життєдайної річки, немов мати й батько, зокрема саме батькові річки — тому, хто займається підземними протоками, пробиваючи крізь землю шляхи джерельнім ключам, і завдячуючи його невтомній праці, річка ніколи не пересихає.
Назва річки Рось означає «Роса» (волога з неба), що живильними крапельками зволожує і запліднює землю. Рось є прадавнім слов’янським гідронімом, який за думкою більшості серйозних вчених істориків і дослідників дав назву державі Ро(у)сь. За найменуванням річки назвалися і «роси» (росичи) — самобутнє корінне плем’я слов’ян, яке жило на родючих берегах річки. Представники росів разом з іншими слов’янськими племенами на перетині I–II ст. н.е. (а не VI ст., як гіпотетично постановили історики) на чолі з князем Києм почали створювати нову об'єднану державу… І також Ро(у)сь на честь князівського міста називали Київською Россю або Ро(у)ссю Києва.
Слова цього вірша, як духовні творчі імпульси, були прийняті сутнісним Божим служителем для прокладання протоків для світлих струмів у затьмареному Потойбіччі. Завдяки співпраці людського духа, що в чистому волінні надсилає живі світлі духовні образи, сутнісні створіння мають змогу оживляти розірвані людьми нитки та відтворити втрачений міст людських духів із сутнісними створіннями, що живлять Природу…
Читайте також: «Золоті світи»
Читайте: «Пьяный корабль»
Версії перекладу А.Рембо російською можна прочитати за посиланням: «Пьяный корабль»