UA
З чуття коханців,
Від поцілунків
Дощу та сонця
В любовній спразі
Квітка розкрилась.
І в росяне намисто,
Як в діаманти,
Кристально чисті,
Від пелюстків до денця
Причепурилась…
Розлито пахощі усюди,
Цвітіння — первотворне чудо!
У чаші квітки
Під пелюстками
Чутливо ніжними
Нектар духмяний,
Мов скарб, таїться,
Найдивовижніший!
Одного сонячного ранку
Спадуть легесенькі серпанки,
Віллється в квітку свіжій дощик,
Розбризкуючи живу розкіш,
Повіє вітер де-не-де,
І серця квітки досягне,
Підвладний силі неосяжній,
Метелик спритний і відважний.
Тріпочуть крила-пелюстки
Всередині диво-суцвіття,
Там, де приховані скарби,
В п’янкій нектарній царині́
Серед кохання розмаїття,
Де струменить Любов завжди,
І творяться нові світи
щомиті! *
© Олександр Ладік. Київ, 2015.
* Присвячено моїй коханій дружині Наталії.
Читайте: «От поцелуев страстных»