Абд-ру-шин / Abd-ru-shin 

Шукайте в усьому Смисли! / (UA) Избранное

На крилах духу до Вершини © Олександр Ладік / A.Ladik. 2018 (based on the painting by H.G. Leiendecker)
 UA

ШУКАЙТЕ В УСЬОМУ СМИСЛИ!


Здатність мислення від народження закладена в кожну людину. Лише осмислюючи своє життя, несвідома духовна істота перетворюється на свідому Людину. Смисли вибудовують людину як особистість, і вона мусить відшукати відповіді на всі свої питання, прямуючи до обраної мети. Мисляча людина в усьому, що зустрічає на своєму шляху, в усіх речах і подіях, які відбуваються з нею, шукає смисл, адже виразно відчуває, що це є визначальним для подальшого поступу, і в ній завжди постає питання: «що це для мене означає, для чого це відбулося, чому це мене може навчить». 
Той, хто загубив життєві орієнтири, хто заблукав у лабіринті ілюзій і хащах своїх пристрастей, той насправді втратив у собі Смисл життя, який є справжнім рушієм всього, що людина робить. І втрату цю не виправдати зовнішніми обставинами, мовляв, це відбулося несвідомо, бо все, що робить або не робить людина з позиції живих Законів вважається свідомим вибором духу, який зроду-віку наділений здатністю впливу на Творіння, бо всяку мить несе в собі відображення іскри Творчої Волі Духа Святого.
По суті життя — це невпинний пошук Смислу, пошук себе, самопізнання, осягання світу і його Творця. І раптова втрата Смислу означає, що назріла нагальна потреба переоцінити свої орієнтири, пріоритети, вподобання і відшукати в собі нові, які сповнені життям.
Якщо тебе зрадили, і ти гостро переживаєш руйнування свого внутрішнього світу, що наче втратив важливий Смисл, ти відчуваєш, як тягар зневіри тягне донизу, — відпускай це від себе, це вже не твоє! Коли втрачаєш Смисл, то шукай далі, бо втрачений Смисл лише вказує на віджилі пута і змушує тебе стати перед дзеркальною стіною твоїх ілюзій, які досі ти вважав найціннішими в своєму житті речами. Ти болюче вдаришся о цю стіну, яку ти спорудив сам собі на шкоду. Вільний дух прагне позбутись будь-яких пут і не терпітиме будь-яких обмежень. Ліниві слабкі духи завжди приречені залишатися в рабстві сторонніх впливів. Ти станеш справжнім господарем свого життя і пануватимеш у світі лише тоді, коли зможеш опанувати себе самого. Кожен із нас також є певним творцем власних світів і несе відповідальність за те, як він використовує могутність творчої сили, адже людський дух своїм волінням має здатність запозичувати частину Сили від Духа Святого!
Людина приходить у цей світ не для того, щоби блукати в оманах або дрімати в зручних умовах і підкорятися всім вітрам без спротиву, а щоби попри будь-які негаразди та випробування пізнати себе через набуття самосвідомості. Кожна особистість на життєвому шляху піддається певним випробовуванням, що спонукають її до поступу. Той, хто не прагне пізнати свої сили, пізнати свої вади, щоб врешті опанувати себе і навчитися «мистецтву життя», той ризикує втратити себе. Бо замість того, щоб стати сильним гравцем, який йде до мети вільно обраним шляхом, долаючи всі перешкоди, він стає частиною чужої гри, підневільним «рабом обставин».
Все, що ми зустрічаємо на своєму шляху, ми або самі притягуємо до себе, або це створюється навмисно умовами «гри», щоб ми позбулись слабкості, вад і всього зайвого й врешті-решт вдосконалилися. І які б величезні труднощі тебе не спіткали, зібравшись на силі, ти або станеш переможцем, або втратиш себе, іншого не дано. Нескінченим є духовний поступ, і хто спробує зупинитися, чи сховатися від реальності, той ризикує програти власне життя, бо життя — це рух, це постійна необхідність доводити своє право на життя як його корисний елемент, або як рушій творчих дій.
Людина все своє життя не уникне потреби боротися за себе, приборкувати себе, долати свої вади й пристрасті, робити складний вибір, якщо, звісно, вона воліє набути свідомого стану буття, бо інакше вона не гідна цього дару! Всередині кожного духу закладено прагнення розвиватися, вдосконалюватися, зрощувати крила для Сходження і Зліту, і щоби не впасти, людина має шукати Смисли в усьому — це єдиний шлях до повноти щастя самосвідомого вічного буття.
Так само, як слабке і кволе тіло стає хворобливим тягарем для живого духу, саме так слабкі й ліниві духом особистості стають непотрібним придорожнім камінням на сповнених рухом шляхах Творіння, натомість перетворюючись на розплідники для всього шкідливого, небезпечного, гальмуючого. Все слабке, викривлене, недорозвинуте, хворобливе, так само як і спроби всіляко виправдати існування цього хибним «гуманізмом», повсюдне нав'язування облудних ідей людству, насправді стає причиною того, що зло поширюється світом.
Свідома сильна особистість не дозволить собі розслаблятися, пливти за течією, перетворитися на частину сірої маси у виру буденності, а в тяжку мить життя намагатиметься не впасти у відчай та зневіру, й шукатиме справжній Смисл у тому, що відбувається, переживаючи біль, але не відступаючи. Той, хто ховається від душевного болю, ніколи не стане переможцем і не отримає Вінець Життя, бо лише через справжній біль людина пізнає себе та світ, і що в ньому є Добром, а що Злом.
Ніхто не зможе нав’язати свій Смисл іншому, як би не хотів того, адже інший має ще пережити це в собі в усіх перетвореннях і багатогранних відтінках, вибудувавши свій власний Смисл, тобто має переосмислити пережиту реальність власного досвіду. Якщо ж хтось намагатиметься передавати своє розуміння Смислів іншому, зокрема, як це часто роблять батьки щодо своїх дітей, щиро бажаючи їм добра, насправді за Законом вважатиметься дією проти Любові, адже будь-яке примушування тут суперечить Свободі Волі особистості. Це справа кожної окремої особистості — набувати власний шлях до Сходження, бо запозичення чужих Смислів і чужий досвід лише спонукатимуть до відмови від найціннішого — власного самоусвідомлення, що невідворотно приведе до втрати свого особистісного «Я»!
Кожен сам для себе має віднайти й створити власні Смисли життя, що спонукатимуть до поступу в невпинному русі, розпалюючи в ньому бажання йти вперед і невпинно шукати Істину. 
Тоді живі Смисли стають для людини дороговказами до усвідомлення мети свого буття. Це шлях до Богопізнання. Бог — найвищий Смисл всіх речей, що відкривається людському духу лише в тих справжніх переживаннях і духовних відчуттях, які кожен набуває для себе сам, і у яких він розпізнає усвідомлену ним грань довколишнього світу як проявлену Волю Бога. 
Але пізнавати світ і його рушійну Силу — Бога — можливо лише тоді, коли людський дух навчиться все пропускати крізь себе, досліджуючи і зважуючи все на терезах своїх відчуттів, які є голосом духу, а тому — єдиним правдивим мірилом Пізнання. Ці відчуття мають бути чистими, ясними і незатьмареними, як кристал лінзи, що має пропускати крізь себе світло, збираючи разом його промені й спрямовуючи їх для творчої дії. Все своє життя людина має вдосконалюватися в цьому вмінні — керуватися відчуттями і, перевіряючи, довіряти їм в своєму житті. А це означатиме, що людина пізнаватиме себе щодня, адже тоді все найважливіше не омине її свідомість. І пізнаючи себе, крок за кроком людський дух пізнаватиме свого Бога як найвищий Смисл життя. 
Той, хто в собі втрачає Смисл життя хоча б на короткий час, втрачає і розуміння Бога, а той, хто шукає вищий сенс у всьому, знаходить до Нього шлях.
У кожної людини настає мить, коли вона переживає усередині себе рушійні зміни, і це завжди неминуче несе певний біль, а разом із ним — звільнення від заскорузлих ілюзій і перехід на сходинку вище.
Але до того ти відчуваєш наживо, як на деякий час притупляються навіть чуття, грубішають сенси, неначе ти охоплений грубою щільною шкаралупою, яка обмежує і заважає дихати. Здається, що навколо лише морок, холод, нема радості, нема надії на краще, ніби згасає світло, барви тьмянішають, і ти відчуваєш себе чужим і самотнім. Коли здається, що твої внутрішні цінності нікчемні, беззмістовні, перетворилися на порох, а в душі відчуваєш велику порожнечу, неосяжну, бездонну… колись одного сонячного ранку раптом у тобі відбувається щось невимовне. Час переродження твого духу, що несе набуття нових цінностей і смислів! Ти переживаєш справжній Катарсис, дух пробуджується, скидаючи стару шкаралупу, для тебе відкривається нове дихання і починається незнаний досі прилив сил для поступу, немовби за спиною зростають крила!
Це глибинне відчуття великої порожнечі всередині є важливою ознакою того, що прийшов визначальний для тебе час перетворення. І тут, у земному житті, і там, у Потойбіччі, відчуття порожнечі є важливою передумовою переходу до нового і вищого. Якщо не звільнити для цього місця, навіть якщо поруч засяє вище Світло, і до нього відчинятимуться золоті Двері, ти не помітиш усього цього, — немов запона на очах, на заваді стоятимуть усі твої омани, уявлення, шаблони, розумові мислеформи. Ти сам — той Ключ, що дає змогу відкривати певні двері, що точно відповідають твоїм живим вібраціям і випроміненням і є цілком спорідненими твоєму духові в певний час і з певним станом!
Для сходження ти маєш скинути тяжкий баласт усього старого, всіх догм, обмежених уявлень про світ, застиглого розуміння добра чи зла, і збагнути, що ти нічого не знаєш насправді! Лише за умови переживання такої особливої порожнечі всередині, яка є проявом животворної Чистоти, коли немає нічого зайвого, ти перетворюєшся на глибоку чашу, і чекаєш на щось ще неусвідомлене і жадане, відчуваючи невгамовну Тугу за чимось незнаним, новим, кращім, вищім, світлішим, що ніби магнітом тягне твій дух у недосяжну даль і височінь, ти стаєш спроможним сприйняти силу згори і досягти досі недосяжного, черпаючи з джерела Сили. Тобі відкриваються обрії нових можливостей, твій внутрішній ритм і вібрації зростають, і ти врешті здіймаєшся на новий рівень буття! —
Ісус Христос колись наголошував: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать», а побачити Бога можна лише в Його діяннях. Отже пізнавати Бога — це пізнавати самого себе і Всесвіт довкола як злагоджене досконале Творіння, в якому Бог звертається до людини мовою своїх живих Законів. 
Лише насправді пізнавши себе, людина зможе наблизитися до пізнання Бога! Що більше пізнаєш, то більше бачиш перспективу ще непізнанного. І цей процес невпинний, ти відкриватимеш у собі досі неосяжні світи, відчуваючи себе частиною великого Всесвіту. Осягнувши себе і навколишній світ як проявлення Законів Божої Волі, ти навчишся розуміти свого Творця, Господа і Бога.
І лише опанувавши себе, ти опануєш і Силу, що все пронизує. Тоді ти зумієш влитися в русло Його Законів, мов човен, що мчить потоками Божественної Волі. Як людський дух ти маєш здатність спрямовувати Нейтральну Божу Силу за своїм волінням, спричиняючи певні наслідки, при цьому вибір завжди залишається вільним, а здатність творити вкладена в тебе Духом Святим — творчою Божою Волею!
Невпинно вибудовуючи в собі живі духовні Смисли, ми формуємо та плекаємо себе як духовну особистість і насправді пізнаємо Творіння і його Творця — передвічного Бога. Завдяки цьому кожен стає певним творцем або співтворцем цілих світів довкола себе, де він торує шляхи для дії Законів Божої Волі, які він оживляє, обточує, випробовує в усіх відтінках та складових частинах силою єдиного рушія — власними живими неминущими Смислами, у яких нарешті з’являється відображення образу і подоби Бога!


© Олександр Ладік, Наталія Ладік. Київ. 2018.


Читайте також: «Якщо трапиться…»

Читайте також: «Ілюзії самогубства»

Читайте: «Люби ближнього, як самого себе!»


Flag Counter
Прочитано 3612 раз Последнее изменение Воскресенье, 04 Июль 2021 02:17

http://moy-interer.ru - интерьер дома

http://fortstroi.com.ua - Строительство и ремонт

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Сопутствующие статьи