UA

Усім відома Божа Заповідь: «Не вбивай!». З формулювання виходить сувора заборона. Навіщо ж Богу наділяти людину Свободою Волі, щоб потім накладати на цю волю обмеження і заборони? І чи можливо вільній людині щось заборонити, зокрема вбивати? А що робити, якщо вбивство стається несвідомо? А якщо війна? Або якщо злочинець загрожує зброєю? Чи означає, що Божі Заповіді недосконалі, а тому заради таких випадків необхідно окремо додавати виключення? Чи тут криється щось інше?

Попередження Божої Заповіді часто тлумачать суто поверхово у вкрай звуженому розумінні. Але ж у ній ніколи не йшлося про суцільну заборону вбивства якоїсь істоти або людини, навіть при самозахисті, адже тоді Божа Заповідь була б безглуздям. Ця Заповідь, як і всі інші, нагадує людським душам, які мандрують світами в цілях власного розвитку, про дію живих Законів Творіння, порушення яких неминуче принесе нещастя у зворотній дії та надовго зв’яже душу наслідками, кармічними вузлами. Бо насправді вільними, нічим не зв’язаним є лише той, хто діє в руслі живих Законів, хто вібрує суголосно із диханням Творіння. 

Тут не йдеться про зло, бо перед цим треба передусім визначити певні критерії, що треба вважати злом. Наприклад, що злом може бути все те, що діє всупереч Законам Божої Волі. Але ця Заповідь попереджає про інше, ніж вважається недалекоглядному розуму.

Тут йдеться саме про те, що не можна вмертвляти, позбавляти життя, а це дуже багатогранне поняття. Вбити можливо лише те, що містить у собі справжнє життя! Йдеться не про буття таких, хто несе небезпеку та зло іншим, як приміром ракова пухлина, йдеться не про те, що неможливо лікувати, не про те, що потребує відокремлення і знищення. Справжнє життя є насправді всебічно корисною частиною живої Взаємодії, і містить у собі певне благо для всіх. Саме це і є достеменним критерієм життя, і це справжнє є малою частиною великого, що йде згори від Джерела Життя — Бога! Не можна позбавляти життя там, де воно є насправді, так само, як перекривати рух живильного потоку, який несе світу щось корисне і потрібне. 

Безумовно, що озброєний ворог, який несе смерть або навіть задумав вбивство, сам себе відокремлює від Джерела Життя, бо діє проти Законів Божественної Волі! Саме тому знищення агресивного ворога будь-якою зброєю — єдиний засіб, який є на Землі, іншого нема. Доки на цьому груборечовинному рівні існує зло і ті, хто його живить.

Бог є Дародавцем життя, який дає всім можливості бути й проявлятися! Як Сонце, що сяє і над злочинцями і над праведниками, над вбивцями і над жертвами, завжди всьому даючи світло і силу буття! Бог дає життя всім і нічого не може заборонити, особливо тим, кому дав свободу Волі! Богу не потрібні безвольні раби, а лише свідомі співробітники в Його великому Саду Творіння, і Він чекає від людських духів відповідальних свідомих діянь, і хоче мати в своєму Творінні співтворців! 

У Біблії в Книзі Буття сказано, що людина несе в собі Образ і Подобу Бога. Йдеться зовсім не про зовнішність, а про внутрішню суть і основоположні якості. Кожен людський дух від зародження несе в собі Образ і Подобу Божественного Отця — певну спільну з Ним сутність і здібності. Образ і Подоба Бога — це здатність творити окремі світи за родом своїм, і здатність мати й проявляти Свободу Волі! І за це кожен дух несе велику відповідальність перед Творцем!

Все викривлене, темне, потворне й неповноцінне виникло саме через волю людини, яка перебуває на шляху набуття самосвідомості, а тому є недосконалою, бо лише поступово набуває духовної зрілості, розвиваючись на різних рівнях великого Творіння. Людські духи є крихітними Божими іскрами, несучи в собі певну частинку Волі Бога. Саме тому ми маємо здатність свідомо й несвідомо сприймати окремі Його Промені кожен за родом своїм, беручи для себе лише те і саме те, що відповідає нашим здібностям і межею наших можливостей, щоб творити за своїм родом власні світи, користуючись Силою і ретранслюючи її далі, як маленькі трансформатори. Навіть несвідомо кожна людина наділена здатністю творити, бо людський дух, як жива лінза, збирає променисту Божу Силу згори і спрямовує Її за власною волею туди, куди лише побажає. При цьому виникають певні наслідки відповідно до живих Законів Божої Волі… 

Всі ми рано чи пізно отримуємо плоди посіяного. Завдяки Божій Силі все може проявитися і жити, рушійна Сила, як промені сонця, дає життя всьому. Виростає і пшениця і полова. Людина має свободу волі і наділена здатністю творити й обирати будь-які шляхи в Творінні. Ця свобода полягає в тому, що людина може діяти всупереч Волі Бога, який не забере Волю у людини, навіть, якщо ця Воля зла і несе загибель і війни. Тому що людина сама для себе вибирає війну або мир, будівництво або руйнування. Бог не втручається в вибір людини, бо втручання — це насилля. А Бог не чинить насилля. Навпаки, як Сонце, дає можливості проявлятися. І вже за результатом проявлення кожне створіння, кожна людина отримує те, що сіє сама силою власного воління.

Божі Заповіді людському дух несуть не заборону, а предосторогу. І зокрема одна із них стверджує саме так: «Тобі не слід вбивати!». Ти не маєш права перекреслювати, вмертвляти все, що містить у собі життя, а це стосується також і всіх тонких речей. Наприклад, людина може вмертвити в комусь надію або любов, або довіру. Або ще приклад, коли батьки, навіть із благих намірів примушують свою дитину зробити вибір проти її прагнення і спрямування, то цим батьки можуть зламати все життя своїй же дитини, й це буде вважатися вбивством.

Буває і так, що вбивство було задумано і ретельно сплановано в усіх деталях, але врешті щось завадило цьому, і вбивство не сталося, тобто задум не втілився, проте за Законами Волі для порушника це все одно важить так само, як і будь-яке вбивство. На відміну від вбивства в стані афекту.

«Тобі не слід вбивати!» — це суворе попередження, щоб не було поганих для тебе наслідків. Дух людський за родом походження наділений Свободою Волі, тому йому не можливо щось заборонити, бо він лишається завжди вільним в будь-якому виборі — коли він вчиняє за Законом і коли вчиняє протизаконне свавілля! Людський дух несе відповідальність за всі свої дії, і тому завжди й в усіх випадках мусить робити вибір свідомо, і саме його вибір творить те, що зветься Добром або Злом — тобто те, що вібрує в Законах Світла і те, що порушує чистоту цієї вібрації. Пам’ятаємо про цю велику відповідальність, у взаємодії ми пов’язані із дією рушійних Божих Законів, що завжди спрямовані на користь кожного!

© Олександр Ладік. Київ. 2022.

Читайте також: «Ілюзії самогубства»

Читайте: «Люби ближнього, як самого себе!»