UA
Вечір настав. Десь вівчар молодий
Щось награвав на співучій сопілці,
Щоб вівці почули, де їх поводир…
В дзеркальці річки блиснула зірниця,
Й вогників світлих здійснилось злиття,
Наче злотаво-іскристе латаття —
Дивне зіркових небес відбиття
Зорь променистих і сяйва багаття.
Вогнище гріло в обіймах своїх
Трьох пастухів, що мрійливо притихли,
Спокій небесний весь світ оповив,
Землю укривши покровом блакитним…
Спалах Комети розкрив небосхил
В променях світла, хто спав — пробудився,
Й морок нічний вже за мить відступив.
«Слухайте, люди, Син Божий родився
Як немовлятко у людському тілі!
В Божому Слові несе Він спасіння,
Щоб людські духи нарешті прозріли,
Ставши віднині на путь воскресіння;
Хто є Спаситель Христос ви сягнете,
Розголосіть це від краю й до краю,
У немовляті, що в яслах знайдете,
Втілилась Божа Любов Пресвятая!», —
Ангели звістку з небес сповіщали,
І пастухи, мов засліпленні, впали, —
Господа близькість вони відчували
Через Любов Його досі незнану…
© Олександр Ладік. Київ. 05.01.2016
Читайте також: «Святвечір»