UA
На полотні Життя душа невпинно тче,
Її стібки стежками долі в’ються,
Живі нитки, мов плетиво павуче,
Плетуть глибинну достеменну сутність,
В якій воління й вчинки відіб’ються.
Усе задумане не зникне незворотньо,
Вкладаючись в мережки й візерунки, —
Всі порухи душі колись постануть зовні,
Їх тайний виворот прядуть Законів руни,
Що із прихованих царин відлунням ллються. —
На полотні Життя душа невпинно тче
Гнучкі стібки, що в ритмі серця в’ються,
І творить долю, шлях і власну сутність… *
© Олександр Ладік. Київ. 8.07.2017
* Присвячено моїй коханій дружині Наталії.
Читайте також: «Віддзеркалення Серцебиття»
Читайте: «Любов, що Всесвіт увесь живить»
ВЕСЬ СПИСОК ◄
