UA
Чи відчували ви хоч раз у виру суєти,
Коли душа говорить, а розум ніби спить?
Це відчуття найглибше, хоча триває мить,
Тоді ти знаєш, хто ти є, та починаєш жить!
І раптом помічаєш навколо цілий світ,
Що наживо пов’язаний з усім, що є в тобі. —
Усе, що бачать очі, усе, що чуєш ти,
Є справжнім відображенням твоєї лиш душі.
Ти здатен знов сприймати усе, що йде згори,
І в змозі зазирнути в невидимі світи,
Де шукачу відкриються приховані скарби,
І врешті станеш тим, ким маєш стати ти! *
© Олександр Ладік. 15 .07.2016
* Присвячено двом моїм синам.
Читайте також: «Заповіт синові»
Читайте також: «Музика у цілковитій тиші»
Читайте: «Розмова закоханих душ»
ВЕСЬ СПИСОК ◄
