UA

Тріпотливі надії пісню цю нашептали
Невловимим чуттям тихим сонячним ранком,
Наче радісні крила у серця зростали,
Все погане минуло й зцілилися рани!
Я лежав на траві, крізь високі дерева
Наді мною блакитне плескалося небо,
І блакить з нього крапала вниз безперервно
На галявини пролісок — у квітучі озера,
У яких віддзеркалились лазурові світи.
Я дивився на це найпрекрасніше диво,
І душа завмирала від щастя мрійливо —
Від краси, що охоплює все навкруги!

Народилася пісня, чарівливо-грайлива,
Веселковим відлунням до неба злетіла,
Де Володарка Радість її підхопила,
Я ж замріявся, наче маленька дитина…
Та коли я отямився, в травах духмяних,
Де метелики в світлих проміннях кружляли,
Відшукав я сопілку, і в ній ще лунали
Звуки щастя в мелодіях досі незнаних.

© Олександр Ладік. Київ, 2016.
(переспів Прологу до «Пісень радості» Анрі де Рен’є). 

Читайте: «Песня Радости»

Читайте також: «Макоши пісня»

► ВЕСЬ СПИСОК ◄