UA
В зелено-буйну пору літа
Настане час цвітіння липи, *
І потечуть скрізь аромати
З гілок прикрашених ошатно
Неначе китицями світла,
Де жовто-сонячні суцвіття
Живим пронизані промінням,
Як найчарівнішим видінням!
Солодкі пахощі в повітрі
В нектарних крапельках розлиті,
У спраглі душі увіллються,
Мов дощик, ніжний і цілющий.
І спогад про давно минуле,
Про все, що ви колись відчули,
Забувши потім в метушні,
Пробудить щось живе в душі
У висхідних потоках щастя.
І станеш ти тоді причасним
До Сили, що тече згори,
Щоби приймаючи дари
Із материнських рук Природи,
Спізнати справжню насолоду,
Духовні творячи світи,
Як дух — могуттю відчуттів!
© Олександр Ладік. Київ, 03.05.2019.
* Присвячено липі, яка зростає вже понад 600 років у серці м. Києва на Старокиївскькій горі неподалік від Перунового святилища, а заразом — древній і завжди юній сутнісній служетельці Божої Волі в природі, яка опікується київськими липами в творчих променях Перуниці; а також всім майстрам Природи, хто живить дерева липи.
Читайте також: «На цвіт сакури»
Читайте: «Квітучі розкоші весни»
Читайте: «Гімн митцям Природи»
ВЕСЬ СПИСОК ◄
